пятница, 24 января 2014 г.

СВОБОДІВСЬКІ ЕКСТРЕМІСТИ ЗАХОПЛЮЮТЬ ОДА

Виявилось, що на теренах України поняття «перемир’я» існує тільки з вуст Кличка, Тягнибока і Яценюка  у формі окозамилювання як для своїх прихильників, так і для опонентів. Як має змогу спостерігати уся країна практично онлайн, допоки влада і опозиція намагаються вирішити кризу у державі, екстремісти чинять безлад і беззаконня в регіонах. 
Скориставшись т.зв. «перемирям», декларованим лідерами-маргіналами, у регіонах екстремісти-свободівці, скориставшись довірою, пішли на штурм державних установ. Після спаленої столиці черга «палати» прийшла у обласні держадміністрації.

Скориставшись загальнодержавним напруженням і відсутністю посилених загонів правоохоронців, ті, хто сьогодні запевняли у лояльності і витримці, з використанням шумових гранат та піротехнічних засобів, з настанням темряви на вулицях вдались до підступного удару «нижче пояса». 
Як по команді зверху, одночасно у семи регіонах України, а саме – Львові, Івано-Франківську, Тернополі, Житомирі, Хмельницькому, Рівному та Черкасах, «свободівці» порушили очікуване і бажане «перемир’я», пішовши на штурми. У Черкасах понад дві тисячі агресивно налаштованих молодиків, вміло вичікуючи нагоди під прикриттям організованих мітингів під стінами ОДА, пішли на штурм.

З настанням темряви у вікна полетіли каміння, арматура і шумові гранати. Наступним кроком, традиційно, стали погроми всередині приміщень, нищення меблів, кабінетів, інтер’єру. Потім елементарне мародерство – тягни, що погано лежить … ні, не погано – доступно, адже в країні «революція».
Чия революція? Якими методами? З якими наслідками для Соборної України? Натхненні закликами до штурму Кличка, кулею у голові Яценюка і фашистським оскалом Тягнибока, їх послідовники в регіонах під керівництвом місцевих депутатів реалізовують заздалегідь сплановані злочини. І не тільки за новоприйнятими законами, - насамперед – за законами здорового глузду і тих самих європейських цінностей, які, виявляється, були просто гарним початком такого поганого кінця.   
Юрій Гольденберг

Комментариев нет:

Отправить комментарий